Мешканці Полицької, Сарненської, Привільненської та Костопільської громад зустрічатимуть тіла військових, яких раніше вважали зниклими безвісти. Загибель чотирьох захисників підтвердили у громадах.
Дати прощань і поховання
- Олександра Фика, 1976 р.н., жителя села Острів Полицької громади, поховають 15 вересня в Острові; з 28 серпня 2026 року він вважався зниклим безвісти, загинув на Сумщині.
- Солдата Валерія Лобача, 30.09.1980 р.н., поховають 15 вересня в Сарнах на Алеї Героїв (вул. Шарпака); зник безвісти 6 лютого 2025 року під час бойових дій у районі Курської області, загибель підтвердила ДНК-експертиза.
- Андрія Війтіва, 29.09.1991 р.н., жителя села Іваннє Привільненської громади, 15 вересня повернуть додому на вул. Дружну, 17; чин поховання — 16 вересня. Загинув 9 липня 2025 року біля Білої Гори Краматорського району Донецької області.
- Володимира Токаря, 07.05.1989 р.н., Костопільська громада зустріне 15 вересня; поховають на «Новому» кладовищі в Костополі. Загибель 12 квітня 2024 року в Покровському районі Донецької області підтвердили на початку вересня за ДНК-профілем.
Валерій Лобач служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді, позивний «Апостол». Володимир Токар служив стрільцем-санітаром у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша; у період, коли його вважали зниклим безвісти, бригада відзначила його медалями «Ветеран війни», «Учасник бойових дій» і нагрудним знаком «Хрест воїна-єгеря».
«Ми дуже переживали за нього, просили не їхати, але він завжди казав, що мусить виконувати свій обов’язок. Він ніколи не ховався за чужими спинами. 11 квітня 2024 року ми востаннє з ним говорили. Він телефонував, сміявся, як ніколи, і казав, що все буде добре. Після цього він пішов на бойове завдання, а далі ми дізналися від побратима, що він загинув. 29 місяців ми чекали, коли зможемо повернути його додому, щоб гідно попрощатися з ним.», — розповіла сестра Ірина.
22 липня 2026 року з’явилося перше співпадіння ДНК-профілю Володимира Токаря.
